Матеріал підготувала: Софія Цехмейстер
На сьогоднішній день адгезиви та композити дозволяють нам застосовувати малоінвазивні підходи при відновленні значно зруйнованих ділянок зубів. В подальшому це зменшує потреби в ендодонтичному та пародонтологічному лікуванні пацієнтів.
У випадку глибоких каріозних уражень із залученням супракрестального прикріплення може виникати потреба в переміщенні пришийкового краю (CMR - cervical margin relocation).



При відновленні глибоких дефектів обов'язково слід зважати на тканини супракрестального прикріплення. Згідно з твердженнями деяких авторів, наслідками порушення супракрестального сполучнотканинного прикріплення є запалення та втрата пародонтального прикріплення. Це показано і в дослідженнях на тваринах, де гістологічно підтверджено запалення та подальша втрата пародонтального прикріплення, що супроводжуються апікальним зміщення сполучного епітелію та супакрестального сполучнотканинного з'єднання.


Проте на сьогодні втручання у випадку ураження, що залучає сполучнотканинний компонент, є необхідними з двох причин:

  • Гістологічно цей компонент не має можливості самостійно сформуватись на новому рівні
  • Глибина ураження зумовлює неможливість ізоляції
Ці базові принципи змусили віднести можливість ізоляції робочого поля рабердамом до ключових етапів при відновленні глибоких дефектів. Таким чином, це змінило точку зору науковців та, відповідно, систему класифікації.
Нова класифікація дозволяє обрати правильний підхід при відновленні уражень різної глибини.


Метою хірургічного втручання є відновити товщину сполучної тканини навколо зуба, не беручи до уваги значення біологічної ширини як "магічного числа" (як було запропоновано раніше).
Деталі дослідження з ілюстраціями клінічних випадків можна переглянути за посиланням
Підписуйтеся на наш блог
Залишайте ваші контакти у формі нижче та отримуйте сповіщення про нові статті.
Made on
Tilda