Матеріал підготувала: Марія-Юлія Міронова
Вважається, що правильна оклюзія має значення для профілактики карієсу, пародонтиту та в цілому попереджає втрату зубів.

Виходячи з припущення, що ортогнатичний прикус сприяє оптимальному здоров'ю ротової порожнини, мета ортодонтичного лікування - досягти ідеальної оклюзії.

Ідеальна оклюзія визначається специфічним положенням зубів верхньої та нижньої щелеп
. Будь-яке відхилення від ідеальної позиції зуба, тобто першого класу за Енглем, описується як неправильний прикус.

Науковці із Медичного Університету в місті Грейфсвальд (Німеччина) поставили собі за мету дослідити, як неправильний прикус впливає на захворювання пародонту та порівняти цей зв'язок із вже відомим, раніше встановленим впливом куріння на захворювання пародонту (на основі крос-секційного дослідження популяції «Вивчення здоров'я у Померанії» (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/22736157)

Дослідження популяції «Вивчення здоров'я у Померанії» ("Study of Health in Pomerania" -SHIP) проводилось між 1997 та 2001 роками для систематичного опису факторів ризику виникнення захворювань серед населення Померанії в північно-східній Німеччині.

На вихідному рівні дослідження кількість обстежуваних склала 4308 пацієнтів.

Дослідження складалось із:
1
Медичного обстеження
2
Клінічного стоматологічного обстеження з оцінкою пародонтальних, ортодонтичних, функціональних та карієсологічних даних
3
Інтерв'ю
4
Анкетування



Критеріям включення до дослідження відповідали 1202 обстежуваних.
Найбільш поширеною патологією прикусу була скупченість у передній ділянці (у 763-х обстежуваних із 1202-х), найменш поширеним видом неправильного прикусу був відкритий прикус (> 3 мм у 12-ти обстежуваних)
Результати дослідження показали, що дистальна оклюзія, визначена в ділянці ікол, ектопічна позиція ікол, діастеми у фронтальній ділянці, глибокий прикус та дистальний прикус мають вплив на втрату прикріплення (p-value < 0.05). Глибокий передній прикус та перехресний прикус мають вплив на збільшення глибини зондування. Щодо скупченості зубів, то лише значне скупчення мало вплив на збільшення глибини зондування.

Зв'язок між глибоким переднім прикусом і обома типами патологій пародонту (втрата прикріплення та збільшення глибини зондування) може бути наслідком прямого травмування ясен з рецесіями і кишенями. Верхні різці механічно пошкоджують прикріплення нижніх різців, а нижні різці порушують цілісність періодонту з піднебінного боку. Глибокий прикус як фактор ризику захворювання пародонту підтверджує висновок минулого ретроспективного аналізу 923-х пацієнтів (Abolmasov, 2003).
Перехресний прикус може спричиняти травматичну оклюзію зубів, тому він пов'язаний зі збільшенням глибини зондування.
Найбільш поширена патологія прикусу це скупчення у передній ділянці, яке визначається у 40% випадків для верхньої та 60% випадків для нижньої щелепи. Тривалий час скупчення передніх і задніх зубів розглядалося як головне з-поміж порушень прикусу, що можуть мати вплив на виникнення пародонтиту.
В результаті дослідження було встановлено клінічно значимий вплив передньої скупченості зубів на збільшення глибини зондування.
Клінічно значиме лише значне скупчення, однак, обмежене до 5% для верхньої щелепи та 10% для нижньої щелепи. Таким чином, передня скупченість зубів як фактор ризику розвитку пародонтиту переоцінюється.
Протилежність передньої скупченості - діастеми - були пов'язані з втратою прикріплення. Цей феномен можна пояснити сплощенням міжзубних сосочків, що деякою мірою призводить до втрати прикріплення.
Ектопічна позиція ікла також супроводжується зменшенням висоти ясенних сосочків.
Для обох типів порушення прикусу визначальним фактором втрати прикріплення є анатомічні особливості, а не запалення, спричинене нальотом.
Припущення, що адекватна гігієна є важчою у зубів із перехресним прикусом, підтверджується незначною кількістю наукових доказів.

Порівняно із курінням, загальний ефект порушення прикусу на погіршення стану пародонту становив близько половини для втрати прикріплення і однієї третьої для збільшення глибини зондування.
ВИСНОВОК:

Було встановлено взаємозв'язок між патологіями прикусу і захворюваннями пародонту.

Важливе відкриття: Дистальний прикус та глибокий прикус пов'язані із втратою прикріплення.
Практичне застосування
Покращення здоров'я пародонту шляхом ортодонтичного лікування може бути обмеженим через морфологічні особливості.




Оригінал публікації - за цим посиланням
Підписуйтеся на наш блог
Залишайте ваші контакти у формі нижче та отримуйте сповіщення про нові статті.
Made on
Tilda